ВОЛОНТЫ́РИЦЬ, сов. Поволонты́риць, гл. ср. Самовольно таскаться, бродить где вздумается. Гдзе ты волонтырив досюль?Поволонтырив по свету, всего навида́вся.
Знайшлі памылку ў тэксце? Вылучыце яе і націсніце:
Ctrl + Enter
Слоўнік беларускай мовы:
Іван Насовіч, Санкт-Петербург, 1870.
Public Domain — народны здабытак.
На падставе Belarus/Slouniki-Nasovic.