ВЯ́НУЦЬ — асучасненаеВЯ́НУЦЬ — арыгінальнае ВЯ́НУЦЬ, сов. Звя́нуць, гл. ср. Кроме обыкнов. значенія. Млеть, цепенеть. Рученки мои вянуць, звяли. На век звянув. Як почув, и ноги мои звяли.